Закінчення війни в Україні та загальна мобілізація: інтерв'ю з Чернєвим

За яких умов Україна може оголосити загальну мобілізацію, коли служити підуть всі чоловіки, та чи сяде Київ за стіл перемовин із Росією восени — в інтерв'ю Новини.LIVE розповів Єгор Чернєв. 

Він — заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки, оборони та розвідки.

У першій частині інтерв'ю читайте про те, скільки ж ліній оборони збудували окупанти за 9 місяців затишшя на півдні, чи зможуть вони прорватися у напрямку Куп'янська та як українські морські дрони вплинуть на військові доктрини світових держав.

Коли Україна почне розробляти ракети середньої дальності?

— Наразі ракетна програма розробляється, але в деталі я вдаватися не буду. Україна має мати зброю стримування. Тобто РФ має розуміти, що на кожен удар їхніми ракетами вона отримуватиме відповідь на глибину проникнення хоч до Владивостоку. 

Чому не розроблялися ракетні програми раніше? Тут декілька питань і декілька відповідей. Наприклад, до недавнього часу існували договори щодо обмеження ракет середньої дальності, підписантами якої були США і РФ.

Відповідно, нам треба було або посваритися із нашими партнерами, наприклад США. Або ж якимось чином їх переконати, що до 24 лютого 2022 року було нереально. Нам би розповідали, що це провокувало б РФ. Одним словом, були обережні там, де мали б проявити сміливість.

Зараз цієї угоди вже немає, США та РФ вийшли з неї, а у нас є нагальні проблеми, які маємо вирішувати з допомогою такої зброї. Тому питань з боку наших партнерів до нас бути не повинно.
Але ракети — це високотехнологічна зброя, яка потребує часу на розробку. 

Росія обстрілює Україну нашими ж ракетами, що були передані їй в якості газових боргів у 2000-х. Це питання буде розслідуватися на державному рівні?

— Сподіваюсь, що буде, але маємо розуміти контекст, за яким ці ракети передавалися. Загалом ці ракети мали знищити, згідно з угодою про роззброєння зі США. Американці тисли і пропонували нам угоди, аби ми максимально відмовилися від зброї наступу, якою вважаються далекобійні ракети. Тому Україна мала їх або знищити, або передати.

Я так розумію, що тодішній уряд використав другий варіант. Дійсно, тут питання національної безпеки: чи можна було передавати озброєння сусіду, який, згідно з історичною пам'яттю, завжди був агресором. Навіть попри наші тодішні стосунки.

Чи відповідало таке рішення нашим національним інтересам? Думаю, що ні. Особливо з точки зору безпеки. 

Друге питання — а чому за таку малу ціну були передані стратегічні бомбардувальники та ракети Х-555? Тому так, питань багато. Але більше ми таких помилок припускатися не будемо.

Скільки дронів Україна використовує за місяць?

— Дрони нині — це розхідний матеріал. Дуже багато розвідувальних дронів втрачається через роботу ворожої системи РЕБ. Загалом нам потрібні тисячі дронів на місяць, які маємо або закуповувати або виробляти. Ті робочі моделі, які довели свою ефективність, законтрактовані в Україні і їх вироблятимуть для нашої армії.

Хто запускає БпЛА по Москві, наприклад?

— Це не до мене питання. Певно, є якісь добрі люди, які хочуть допомогти Україні.

Чи отримала Україна всю техніку у сотнях одиниць, про яку просив Залужний торік у грудні, аби вийти на кордони лютого 2022 року?

— Техніки завжди не вистачає. Оцінки — грудня 2022 року і нинішня — різні. На той час Росія ще не встигла збудувати такі фортифікації, як зараз.

Багато техніки втрачено, багато виходить з ладу, ремонтується, повертається назад на фронт. Процес поповнення постійний. Одноразово 300 танків за пів року буде замало. І навіть якщо обіцяне буде поставлено вже завтра, цього замало для швидких та ефективних контрнаступальних дій.

Судячи з усього, надалі Україну чекає все ще неймовірно кровопролитна боротьба.

— Ми намагаємось берегти особовий склад. Ми не росіяни, які кидають людей на м'ясні штурми, як у Бахмуті. Ми працюємо артилерією і підготовлюємо позиції. Саме тому навіть у російських пабліках ви не бачите шалених втрат з боку нашої армії при цьому контрнаступі. 

Ми працюємо маневрено і готуємось до штурмів. Наразі, як я казав, ми вибиваємо їхню артилерію, аби полегшити наше подальше просування. Коли виб'ємо важке озброєння із їхнього тилу, тоді просування стане легшим.

Військові оглядачі кажуть, що таку ж тактику Україна використовувала при попередніх операціях на Херсонщині, Харківщині та Київщині.

— Насправді там були залучені різні тактики. Наприклад, на Харківщині прорив ворожої лінії оборони важкою технікою і дуже швидке просування в тил. Росіяни навіть не встигли почати працювати артилерією. Вони були захоплені зненацька і посипалися.

На Херсонському напрямку залучили тактику на виснаження, тобто перебиття всіх логістичних шляхів. Того самого Антонівського мосту. І коли вони зрозуміли, що не можуть здійснювати постачання лівобережжя Дніпра, просто відійшли. 

Тому вірю в геній нашого Генштабу та Залужного. Він точно знає, де ключик, яким можна відімкнути лінії оборони росіян на півдні.

Чи може Україна наразі потопити Чорноморський флот новітніми морськими дронами?

— Тут є плюс і мінус. Морські дрони загнали російські кораблі в бухти, і вони бояться звідти виходити. Кораблі є вразливими на відкритій воді, а в бухті вони справді добре захищаються. Цей захист пройти важко, особливо у Севастопольській бухті, аби вразити російські кораблі на стоянці.

Ми точно скували їхні дії, але говорити про те, що вони перебувають під нашим постійним вогневим контролем, зарано. 

Зеленський не виключає, що в якийсь момент Захід може змусити Україну почати шукати шляхи розмов з Росією. Не виключено, що це може статися вже восени. Що думаєте про це?

— У нас є формула миру президента Зеленського. Це базовий документ та пропозиція, за якою ми готові рухатися. Інші мирні плани та угоди, які будуть штовхати нас на заморозку цього конфлікту або відмову від наших територій, неприпустимі. Ми з цим не погодимося.

Ми готові розмовляти про те, як зробити так, аби відновити територіальну цілісність та суверенітет, але не про те, як заморозити конфлікт та відмовитися від територій.

Наші партнери можуть спробувати підштовхнути нас до таких переговорів, але ми на це не підемо. І мені важко зрозуміти, а на які умови погодиться РФ? Що для неї буде позицією, якою вона готова поступитися? Мені здається, місця для компромісу тут немає. Він не влаштує обидві сторони.

Цілі умовного російського СВО не досягнуті. Ні демілітаризації, ні шляху в НАТО тощо. І сказати, що от ми зайняли певну територію, від якої не відмовимось, також не є варіантом для РФ. Тому ті партнери, які пропонують нам перемовини, не розуміють ні одну, ні іншу сторону.

Яким ви взагалі бачите завершення війни? Україні потрібна 100-відсоткова перемога, Росія теж має про щось заявити, як власне і Захід. Для них фініш теж має бути успішним кейсом.

— Для України мають бути звільнені всі території, відновлений контроль над кордонами станом на 1991 рік. Мають бути покарані воєнні злочинці, виплачені репарації, надані гарантії безпеки до нашого членства в НАТО. Ось це і буде завершенням війни, й іншого виходу у нас немає.

Якщо ми зараз заморожуємо війну, це означає, що відкладаємо її гарячу фазу на декілька років. І тоді знову отримуємо цю саму війну, можливо навіть більшої інтенсивності, але вже із вивченими росіянами уроками. Це буде ще гірше, включно з наслідками, і для України, і для світу. Сподіваюсь, світ це розуміє. 

Тому іншого шляху, ніж звільнення територій і остаточної крапки в цій війні, не може бути.

Захід це розуміє?

— Відчуття є, але він сумнівається в реалізації цього. Останній саміт радників із нацбезпеки в Джидді зголосився на відновленні територіальної цілісності та суверенітету України.

Рішення мають бути прийняті в розрізі статуту ООН та міжнародного права. Китай, Бразилія, Індія та інші країни глобального півдня, які були присутні на саміті, зголосилися, що це є базою. 

Нема варіанту, за якого ми будемо згодні відмовитися від територій або заморозити війну. Партнери все це розуміють, а тепер треба зрозуміти, як цього досягти. 
Україна, зі свого боку, робить це на полі бою, вони це мають робити будь-яким тиском на РФ, аби вона вивела свої війська з нашої території.

Як рухається мобілізація в Україні? Адже знову з'явилися чутки про повістки смсками, електронними листами. Це таки ймовірно?

— На сьогодні всі механізми мобілізації відбуваються згідно із законодавством. Змін до цього закону не передбачається. Тобто система працюватиме так, як і працювала доти.

З нашого боку ми робимо те, щоб вона реально працювала, а не корумпувала воєнкомів через ухиляння від мобілізації. Наша задача — зробити так, щоб правила та умови були для всіх, і ми над цим працюємо.

Наскільки ймовірно, що у цій війні доведеться воювати всім чоловікам?

— Це залежить від того, скільки ця війна триватиме і скільки ресурсів буде залучено з боку РФ. В Україні є чотири черги мобілізації. І ось четверта передбачає, що на війну йдуть всі чоловіки. Наразі ми перебуваємо на другій черзі мобілізації. 

Але якщо країна буде у небезпеці і буде реальна загроза втратити державність, то підуть усі, як це було 24 лютого. Думаю, це обов'язок кожного чоловіка — захищати власну країну. Проте на сьогодні ми про цей варіант не говоримо. У нас є ресурс стримувати росіян на сході та півдні України.

Чи можуть заборонити чоловікам виїжджати за кордон після війни ще на 3 роки?

— Якщо ми хочемо бути частиною ЄС, НАТО та демократичного суспільства, то такі пропозиції — нонсенс. Ми маємо жити за правилами демократичних суспільств. А там немає обмеження у пересуваннях людей.

Ми не північна Корея, не РФ та інші диктаторські країни. Зараз це вимушений крок через війну. Коли вона закінчиться — кожен має право обирати, де і як йому жити.

Сподіваюсь, що українці залишаться тут і повернуться. У нас дуже багато роботи з відновлення країни.