Нерозділене кохання: чи гідна Україна НАТО, а НАТО України
Поділитися
Минулого тижня Україну раптово відвідав Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг. Його візит, як і прибуття до нас всіх попередніх заморських гостей такого рангу, не анонсувався і тримався в секреті. Адже війна вносить свої корективи, і безпека в таких справах — найвищий пріоритет.
Чи означає приїзд першого лиця НАТО те, що відносини України та Альянсу виходять на новий рівень, розбиралися Новини.LIVE.
Натяк чи допитливість
Цікаво, що більшість із політичного керівництва України трактує візит Столтенберга як знак готовності НАТО розпочати нову главу у відносинах з Україною.
Адже на початку осені минулого року Україна подала заявку на пришвидшений вступ до Північноатлантичного альянсу. А напередодні саміту НАТО, який має відбутися у липні у Вільнюсі, низка країн виступила з намірами офіційно запросити Україну до Альянсу та запропонувати їй дорожню карту членства.
Ми йдемо до вас
На переконання військового експерта Дмитра Снєгирьова, теперішній військовий рівень України вказує на те, що вона вже готова до вступу в Альянс. При цьому у військовому плані Україна найбільше інтегрована в НАТО, ніж будь-хто інший із потенційних кандидатів. Про це свідчать підготовка та військовий досвід ЗСУ, які досягли значного прогресу та відповідають НАТОвським стандартам.
"Відбувається потужний перехід української армії у моменті планування операцій (навіть на тактичному рівні, не кажучи вже про оперативний та стратегічний) до стандартів НАТО. Очевидним показником західних стандартів, які використовує ЗСУ, є стратегія звільнення окупованих територій", — вказує на головний чинник відповідності Снєгирьов.
При цьому він акцентує увагу, що наразі ЗСУ використовують тактику країн НАТО поступового звільнення окупованих територій, яка мінімізує втрати особового складу. А ця тактика передбачає створення передумов для звільнення окремого населеного пункту, а опісля — проведення локальної наступальної операції.
Озброєні досвідом
Якщо проаналізувати останню успішну операцію ЗСУ з деокупації українських територій в Херсонській та Харківській областях, то очевидно, що контрнаступальні дії здійснювалися виключно за стандартами НАТО. Мовиться про так званий каскадний характер планування наступальних операцій.
На першому етапі передбачається вогневе ураження місць скупчення ворожої важкої бронетехніки, систем ППО, складів, а також місць скупчення особового складу армії РФ, командних пунктів. На другому — контроль над шляхами постачання. А третій, завершальний етап, передбачає, відповідно, — сам успішний характер контрнаступу.
"Відзначу якісне зростання професійної підготовки наших воїнів. Адже її вони проходять не лише на території України, а й у країнах Європи, оволодіваючи при цьому новітніми засобами військової техніки та засобами ураження, які передаються країнами НАТО та іншими нашими стратегічними партнерами", — сказав Снєгирьов.
Він зауважив, що за різними оцінками, близько 60 тисяч українських військових пройшли підготовку з опанування високоточних видів зброї на базах НАТО.
Снєгирьов вважає, що цієї кількості військовослужбовців більш ніж достатньо, аби ЗСУ перейняли досвід західних країн та використовували його.
ЗСУ переозброюються
Крім того, якісної підготовки особового складу української армії слід звернути увагу і на характер військово-технічної допомоги. Це стосується не лише моменту переозброєння ЗСУ НАТОвською військовою технікою, артилерію, боєприпасами, засобами ППО, індивідуального захисту, зв’язку, надання польових шпиталів, антидронового обладнання тощо, але й покращення професіоналізму наших воїнів.
До того ж — на сьогодні значно покращено комунікацію та координацію між Україною та партнерами, а також усередині наших Збройних сил.
А що в інших
На цьому фоні не можна не згадати, що не всі країни, які свого часу стали членами Альянсу, відповідали всім західним стандартам на момент вступу до НАТО.
У цьому зв'язку Снєгирьов згадав приклади балканських країн, які стали членами НАТО без імплементації стандартів цієї організації. Зокрема, це стосується Чорногорії та Македонії, де рівень виконання стандартів Альянсу значно нижчий, ніж в Україні. Або Ісландії, в якої взагалі немає регулярної армії.
Між тим за два роки в Чорногорії було ухвалено рішення про вступ до НАТО без проведення референдуму щодо підтримки цього рішення і, відповідно, без стандартизації. Його було ухвалено на тлі можливого військового заколоту, організованого російськими спецслужбами. Приблизно така сама ситуація і в Македонії.
Тож Україна готова зробити вирішальний історичний крок. А чи готове на те саме НАТО? Адже одного разу воно вже зробило прикрий прорахунок у питанні ПДЧ для України. А часи нині неспокійні...
Читайте Новини.LIVE!
