Розправа чи політично-хірургічна операція: що стоїть за показовою ліквідацією ОАСК

Цифра "13" стала справді не те що нещасливою, а фатальною для Окружного адміністративного суду Києва та його суддів. Адже саме в цей день грудня глава держави своїм указом поставив остаточну жирну крапку в довгограючій життєвій трагікомедії скандально відомого столичного суду, припинивши його існування.

Звичайно, в самому Окружному адміністративному суді Києва досить очікувано відреагували на вирок. Там раптово згадали про народ і заявили, що від такого рішення парламенту та Президента найбільшу шкоду відчують саме українці, які "будуть позбавлені доступу до правосуддя".

На жаль, так сталося, що ОАСК давно став своєрідним символом або навіть своєрідним зразково-показовим заповідником корупції в судовій системі України. Наскільки необхідна була його ліквідація Новини.LIVE розбиралося з політологом, директором Центру прикладних політологічних досліджень Володимиром Фесенком.

Показова смерть чи новий виток еволюції законності

Народ любить, коли страчують показово. А тих, хто сам, за волею долі, призначає на страту, — особливо. І в цьому, певно, чимала провина самих служителів української Феміди.

"Це не просто указ, а законодавче виконання рішення Верховної Ради. Я думаю, що це давно потрібне і певною мірою перезріле рішення, яке є абсолютно логічним і вкрай необхідним", — запевняє Фесенко.

Передусім тому, пояснює експерт свою оцінку, що цей сумнозвісний суд став символом корупції в судовій системі України, і, на превеликий жаль, кругової поруки в ній.

"Розв'язати цю проблему тільки всередині самої системи, на жаль, вже було неможливо. Тому потрібно було політичне рішення, яке було реалізовано через Верховну Раду та указ Президента", — констатував політолог.

На черзі можуть бути судові "екзаменатори" та "вартові Конституції"

Звичайно, зараз можна казати, що рішення про знесення "храму корупційної розпусти" запізнилося, виникло не на часі. Але воно все ж таки з'явилося.

"Я повністю підтримую це рішення, — говорить Фесенко, — Я вважаю, що воно є важливим етапом в процесі, який треба продовжувати і навіть активізувати".

За словами експерта, такі рухи мають назву "процес очищення судової системи". Тому що в ній стільки ракових пухлин, серед яких пухлина в ОАСК — це лише одна з найбільш помітних і ключових. Але є інші, не менш небезпечно "гнилі" судові гілки.

Зокрема, зазначає Фесенко, до такого судового органу, в якому теж назріла дуже проблемна ситуація і який є ключовим в судовій системі України, цілком справедливо слід віднести Вищу Раду правосуддя.

"Процес її оновлення розпочався, але, на превеликий жаль, він гальмується. Зокрема самою судовою спільнотою. ВРП використовується для захисту як самої системи, так і суддів, як, наприклад, суддя Вовк і багато інших. Тому там також треба шукати дієві механізми, як подолати цей спротив і продовжити очищення суддів", — поділився думкою Фесенко.

Керована незалежність чи незалежна керованість

Не погодитися з такими висновками поважного фахівця важко. Але, з усім тим, напрошується цілком логічне запитання: а чи не є такі кроки елементом славнозвісного втручання в діяльність третьої гілки влади.

"Тут парадоксальна ситуація, — пояснює політолог, — І я вже чую це питання давно, задовго до Зеленського. До того ж, деякі наші партнери з Ради Європи, з Венеціанської комісії, з Євросоюзу, Сполучених Штатів постійно кажуть, мовляв, не можна втручатися, судова система має бути незалежною".

Цією ж мантрою, продовжує він, постійно користуються і представники самої судової системи. Очевидно, що в їхній ситуацій такий вислів звучить як глузування, прикриття їхніх справжніх реальних дій і намірів. Але виникає питання: чи можемо ми подолати масштабну, майже всеохоплюючу корупцію в судовій системі, якщо зберігати її незалежність? Замкнене коло.

На думку Фесенка, формально рішення ВР і видання президентського указу можуть виглядати, як втручання в судову систему.

"Але я не бачу іншого виходу, як застосування такої собі "політично-хірургічної операції". Немає просто іншого виходу", — наголосив експерт.

Він зауважив, що Конституційний Суд теж потребує оновлення, і це теж одна з важливих уражених ланок наявної судової системи.

За словами Фесенка, нерозв'язане питання зі змінами у судовій системі передається у спадок кожному українському президенту. Це була проблема та виклики і для попереднього глави держави, однак він не наважився робити достатньо радикальні кроки. З різних причин.

Порошенко розпочав і частково провів судову реформу, пояснює експерт. Зокрема, відбулося непогане оновлення Верховного Суду. Потім була спроба розпочати оновлення низових судів. Але, як виявилося, тільки самої спроби було недостатньо, бо кардинальних зрушень не відбулося.

"Тому потрібна радикальна боротьба з тими осередками корупції в судовій системі, без руйнувань яких ми не можемо подолати всі проблеми в судовій системі", — впевнений Фесенко.

На цьому шляху є певні ризики. Наприклад, може бути посилено і політичний вплив на окремі судові гілки влади. Однак у цьому випадку треба слідкувати за тим, щоб люди, які зараз делегуються в систему, проходили через активний відсів. Щоб в суди йшли особи незаангажовані, які б реалізовували не політичні інтереси і потреби якихось партій чи окремих діячів, а працювали на нову якість судової сфери.

Фото: УНІАН