Чого чекати від головування Польщі в ЄС, — політолог
Поділитися
Війна Росії в Україні створює багато загроз на європейському континенті та у світі. Водночас ця агресія прискорила процеси інтеграції України до НАТО та Євросоюзу. Але чи довго буде відкрито це глобальне вікно можливостей? І як скористається Україна з лідерства Польщі в ЄС, яке розпочинається вже 1 січня 2025 року?
Про це і про деякі парадокси польсько-українських відносин, не очевидних для українського суспільства, ми поспілкувалися з головою правління Фундації ім. Стефана Баторія, соціологом, польським експертом, публіцистом та політологом Едвіном Бендиком.
— Пане Едвіне, які найбільші зовнішні ризики для України проявились зараз, у зв’язку з війною?
— Ключовою є ситуація в Сполучених Штатах. Ми бачимо стратегію президента Зеленського, розраховану на те, щоб переконати президента Байдена увійти в історію не як невдаха, а залишити щось після себе — йдеться про концепцію Biden Legacy, своєрідну спадщину Байдена. Це послужило би перемозі у війні, найбільшій війні сучасності. Над цим інтенсивно працюють і в колах, близьких до Байдена.
Ключовими будуть події одразу після виборів в США і до моменту, коли новий президент складе присягу. Досі політичні рішення та заяви президента Байдена були продиктовані й тим, щоб не нашкодити Камалі Гарріс.
Після перемоги Трампа, існує ризик (ніхто не знає, яким насправді буде його курс), що політика стосовно України радикально зміниться і допомога ослабне.
Європейський Союз теж вступає в нову фазу — у грудні буде сформований новий склад Єврокомісії. Найвірогідніше, допомога ЄС продовжиться, але внутрішні проблеми в ключових країнах Євросоюзу, Франції та Німеччині, зростають — партії президента Макрона та канцлера Шольца отримали меншу підтримку на останніх виборах до Європарламенту. На черзі регіональні вибори, де посилюються проросійські сили, у політичних лідерів вже немає простору для маневру.
Є декларації, що підтримка продовжиться, водночас можна очікувати, що зростатиме суспільний тиск стосовно необхідності закінчення війни. Сьогодні жодна зі сторін, ні Україна, ні Росія, не має достатньо сил для прориву на фронті. Мусить бути політичне рішення.
— Які передумови для такого політичного рішення?
— Потрібна одностайність Заходу, політичний жест щодо вступу України до НАТО, продовження військової підтримки, згода на використання західної зброї на території Росії. Тоді є шанс, як кажуть військові, що стратегічний баланс зміститься в бік України. Відтак Путін зрозуміє, що він нічого не виграє, почне боятися політичного програшу.
Але є надто багато невизначених чинників, здатних вплинути на ситуацію. Лідери ЄС усвідомлюють: переговори, перемир'я або мир, який можна інтерпретувати як перемогу Путіна, став би катастрофою для Заходу. Будь-яка з поступок, на які змушена була би піти Україна, як нейтралітет, якесь роззброєння, відмова від європейських чи євроатлантичних прагнень, означала би провал не тільки України, але й Європейського Союзу і Сполучених Штатів. Свідомість є, потрібна політична воля.
— Польсько-українські відносини останнім часом погіршуються. Знову постає тема Волинської трагедії. Чому це відбувається під час війни?
— На жаль, ми є заручниками процесів в демократичному суспільстві, яке має свої емоції, біль. У польсько-українських відносинах багато факторів можуть стати вирішальними, так постало питання Волині, ексгумації.
Для української сторони стало несподіванкою, що це так важливо саме зараз, для України це війна з абсолютно іншими, надто високими, ставками. Проте, питання Волині постає, його потрібно вирішити на політичному рівні якнайшвидше.
Водночас історичні питання не впливають на військову допомогу з боку Польщі.
— Країни, які були адвокатами України, такі як Польща, стають у негативну позицію стосовно її швидкого вступу до Євросоюзу. Це своєрідний парадокс.
— Це не зовсім так. В Польщі немає жодних сумнівів, що розширення Європейського Союзу за рахунок України є стратегічно вигідним у довгостроковій перспективі і з точки зору безпеки та економіки. Пам'ятаємо як ми вели переговори про вступ Польщі до ЄС з німцями, французами, іспанцями, які теж боялися польської робочої сили, нашого сільського господарства.
Доводилося переконувати, що це не є загрозою, домовлятися про перехідні періоди. Але в короткостроковій перспективі швидкі рішення, відкриття ринків ЄС для України дійсно можуть викликати негативні процеси в європейському суспільстві.
Наша фундація закінчує серію звітів, один з яких торкається впливу українського сільського господарства на Польщу. Ми дослідили як перетворити загрози на переваги, щоб не боятися конкуренції. Польща має набагато більш розвинену переробну промисловість, ніж Україна, можемо отримати більше користі, поглиблюючи співпрацю в переробці. Але нереально зробити все і одразу, мусять бути інвестиційні стратегії співпраці.
Переговори про вступ до ЄС не потрібно сприймати буквально як переговори — це не зовсім переговори, а скоріше тривалий процес адаптації до вимог спільного ринку ЄС. Предметом переговорів можуть бути деталі, наприклад, щодо перехідних періодів, але немає дискусій відносно норм права ЄС.
Тобто, якщо в рамках першого кластера переговорів є ключові питання, пов'язані з прозорістю влади, це сприйматиметься серйозно. ЄС має критерії, а також негативний досвід Польщі та Угорщини (ми вступали до ЄС, коли ще не було випадків порушень принципів верховенства права країною-членом ЄС). Негативний досвід ЄС призводить посилення вимог до прозорості влади, верховенства права, що відчуватиме Україна під час вступу до ЄС.
Всі розуміють, що в Україні йде війна, але система влади занадто непрозора — йдеться про оточення Зеленського, про останні зміни в уряді України.
Однак, є поступ: ми щойно опублікували звіт, підготовлений українськими організаціями, які займаються боротьбою з корупцією, документ демонструє, як багато зроблено у цьому напрямку у стислі терміни.
Так само двадцять років тому в Польщі відбувались системні зміни. Наприклад, митниця та прикордонні переходи у нас були корумповані, проблему вдалося подолати. Ті ж зміни відбуваються зараз в Україні, про це потрібно говорити голосніше, тому що російська пропаганда намагається зробити все можливе, щоб нав'язати образ України як корумпованої країни.
Водночас в Україні має бути більше усвідомлення того, що зміни мусять бути справжніми, війна не змінить підходів Євросоюзу до оцінки прогресу вашої країни на шляху до ЄС.
І це потребуватиме часу. На сьогодні в Україні не вистачає чиновників, які були б здатні проводити зміни. Ми в Польщі свого часу змушені були навчити 20 тисяч осіб, щоб вони займалися процесами інтеграції до ЄС, а потім — освоєнням коштів ЄС.
— З іншого боку, саме через війну інтеграція України пішла дуже швидко, і є надія, що Україна може вступити до ЄС протягом кількох років, і так само, що ми можемо швидко вступити до НАТО.
— Будемо реалістами. Щонайменше декілька років знадобиться Україні, щоб виконати технічні вимоги і увійти до ЄС. Малоймовірно, що під час головування Польщі в ЄС ми зможемо розпочати переговори в усіх кластерах. Це технічно неможливо.
Важливо відкрити перший кластер і дійсно вже вийти з політичної стадії процесу, тому що досі рішення ухвалювалися швидко, але вони були де-факто політичними. Далі будуть технічні рішення — Україна повинна зробити більше речей, які оцінюватимуть з точки зору її готовності до вступу. Звичайно, Україна показала, що, якщо вона рішуче налаштована, то може швидко здійснювати зміни. Наприклад, за три дні підготувати заявку на вступ в умовах війни.
Стосовно НАТО ситуація є іншою — має бути політичне рішення. Коли йдеться про адаптацію до стандартів Альянсу, українці зараз показують приклад, бо вони сильні і мають бойовий досвід. Якщо є декларація, що Україну приймуть в НАТО, то вже йдеться про зону безпеки.
— Але насправді декларація про те, що Україну можуть швидко прийняти в НАТО, ще не забезпечує безпеку.
— Буквально рік тому здавалося неможливим те, що відбулося у Вашингтоні на саміті НАТО — було зроблено сильний акцент на тому, що шлях України є незворотнім. За цими словами стоять переговорні можливості України. Ще 23 лютого 2022 року більшість з того, що досягла Україна, здавалася неможливою. Війна змінила все, вона прискорила певні процеси, за що заплачено величезну ціну.
Здається, найбільшим ризиком може бути, наприклад, розпад Європейського Союзу, переважно через внутрішні процеси в ЄС, і не буде куди інтегруватися.
Також ми знаємо, що Україна має свої альтернативні сценарії, на випадок перемоги Трампа і скорочення допомоги в цілому з боку Заходу. Йдеться про збільшення власного виробництва зброї, щоб менше залежати від поставок із Заходу. Треба мати більше сценаріїв, щоб не дозволити себе заскочити зненацька.
— Чим довше триває війна, тим більше в Європі з’являється скептичних настроїв. Зокрема, в Польщі зростає підтримка такої крайньоправої сили як "Конфедерація". Наскільки ці процеси взаємопов’язані?
— Якщо війна затягнеться, зростання підтримки крайніх правих може перетворитися на ракову пухлину в Європі, бо Росія дуже добре грає на настроях суспільства. У 2019 та 2024 роках були побоювання, що ультраправі проросійські сили, отримають значну кількість місць в Європарламенті, проте це не справдилось.
Водночас підтримка правих зростає, ми бачимо, хто переміг на виборах в Нідерландах, Швеції, тій же Австрії. Менше з тим, не можна стверджувати, що це незворотна тенденція. Скоріше — складна політична гра. Сподіваємося, ця радикальна тенденція все ж не матиме успіху.
Хоча ситуація в Сполучених Штатах теж дасться взнаки: перемога Трампа призведе до того, що він підтримає Орбана, а Орбан — це вже поганий сценарій.
На сьогодні Європа зацікавлена, щоб війна закінчилася якомога швидше, Європейський Союз прагне до життєздатних компромісів, на які будуть змушувати погодитися Україну. Відомо, що неможливо нав'язати те, на що українці не погодяться.
Не змінюються принципи — Україна не готова капітулювати перед Росією. Домовленості про передачу Росії окупованих територій точно ніколи не буде. Максимум — якась неформальна згода для тимчасової окупації частини раніше зайнятих земель, але в обмін на гарантії безпеки.
—Чого можна досягти саме для України під час цього польського головування в ЄС в першому півріччі 2025 року?
— З точки зору логіки розширення ЄС дуже важливим є факт, що саме під час піврічного польського головування роботи мають розпочатися над бюджетною стратегією Євросоюзу на наступні 7 років. Які статті бюджетних витрат буде включено? Відповідь покаже, наскільки серйозно Європа готується до процесу розширення.
Важливо, щоб переговорний процес з Україною навколо першого кластеру розпочався під час польського головування, мусимо запустити локомотив. Все залежатиме від якісного старту перемовин.
Головування Польщі в ЄС збігається в часі з президентською кампанією в самій Польщі. Особливості політичних процесів ми не можемо передбачити, зрозуміло лише те, що вибори матимуть певний вплив на польсько-українські відносини. Маю гіпотезу, що активізація в Польщі уваги до історичних проблем, до Волинської трагедії, ексгумацій, може відбуватися саме зараз, щоб вирішити проблему до старту виборчої кампанії. Інакше це була би катастрофа.
В Україні є декларації, мусять розпочатися дії, щоб тема Волині була вичерпана, і її не можна було постійно використовувати. Тоді емоції вщухнуть. Будемо сподіватися, що це вдасться й антиукраїнська карта не використовуватиметься на наступних виборах в Польщі, як це вже було під час парламентських виборів-2023 та місцевих виборів у квітні 2024 року в Польщі, коли деякі групи фермерів вирішили, що цей момент можна використати для вирішення своїх справ, за рахунок України, на жаль.
Треба з’ясувати все до кінця року, щоб під час президентської кампанії в Польщі питання Волині не отруювали весь політичний процес, двосторонні відносини.
Читайте Новини.LIVE!
