Росія посилить військову присутність в Україні: говоримо про наслідки визнання "Л/ДНР"
Поділитися
Володимир Путін з якогось дива таки вирішив, що має право наділяти українські території статусом і визнав "Л/ДНР" "незалежними державами". Відповідні укази він підписав ввечері 21 лютого у присутності самопроголошених ватажків "республік" - колишнього "мммшника" Дениса Пушиліна та ексСБушника Леоніда Пасічника.
Про те, що означає для України рішення Путіна, - читайте у Новини.LIVE.
Маразм старіючого автократа
Нещодавно в одному з інтерв'ю Джо Байден заявив, що оточення Володимира Путіна не до кінця знає про його плани щодо України. Слова американського президента в певній мірі підтвердилися під час останнього розширеного засідання Радбезу РФ, присвяченого визнанню ОРДЛО.
На ньому одні члени РНБО пропонували продовжити діалог з Заходом, інші говорили, що Україна відмовляється виконувати Мінські домовленості, а тому треба визнати "незалежність" "республік", треті казали, що "кордони" ОРДЛО мають співпадати з адміністративними межами Донецької і Луганської областей, а четверті взагалі заговорили про приєднання "республік" до складу Росії. Агресивність глави МВС Володимира Колокольцева, невпевненість заступника голови АП Дмитра Козака, розгубленість директора СЗР Сергія Наришкіна говорять про те, що очільник Кремля справді до останнього моменту повністю не розкривав свої плани навіть найближчому оточенню.
Як тільки засідання Радбезу закінчилось, російський президент постав перед телеглядачами з довгою лекцією про історію і геополітику. Путін говорив про те, як Україна "випадково" стала незалежною державою. Потім "включив заїжджену пластинку" про НАТО, яке нібито ось-ось вторгнеться в Росію. Від НАТО він знову перейшов до України, яка ніби як всерйоз планує відновлювати ядерний потенціал.
Недосвідченому слухачеві могло здатись, що кульмінацією телезвернення Путіна стане щось дуже серйозне. Однак завершив він очікуваною церемонією підписання указів про визнання "Л/ДНР", на яку з Донецька підвезли Пушиліна, а з Луганська - Пасічника. Таким чином, глава РФ вдруге наплював на статтю 2 статуту ООН про непорушність кордонів суверенних держав. Вперше він це зробив у 2014 році, коли анексував Крим.
За словами політичного експерта Олександра Мусієнка, фінал промови Путіна "не настільки поганий, як цього можна було очікувати". Експерт назвав ряд факторів, які, на його думку, стримують очільника Кремля від більш агресивних дій.
"Путін відверто не сприймає ідею української державності. Він демонструє зневагу і ненависть до нашої держави. Він, можливо, й хоче серйозних наступальних дій, але не може цього зробити в силу кількох причин. По-перше, через готовність і єдність українського народу до спротиву. По-друге, через адекватну реакцію влади, яка зберігає прагматичність. По-третє, через підтримку Заходу, яка буде наростати, щоб про неї не говорили. По-четверте, через сигнали зі Сходу, зокрема Китаю", - перерахував він.
Читайте також: Відмова від НАТО неможлива. Чому позаблоковий статус - не панацея для України
До речі, текст указів про "незалежність" виявився аж надто не оригінальним. Його майже повністю скомпілювали з аналогічного указу Дмитра Медвєдєва від 2008 року про визнання Південної Осетії. Автори документів не стали вигадувати нічого нового, а просто замінили слова "Південна Осетія" на "ДНР" і "ЛНР".
Що для України означає "незалежність" ОРДЛО?
Перш за все, це вихід РФ з Мінських домовленостей. "Дух і буква" домовленостей декларують відданість принципу відновлення територіальної цілісності України. Укази Путіна повністю заперечують цей принцип, що автоматично означає односторонній вихід Росії з "Мінська". По суті, Путін анулював дію єдиного документу про мирне врегулювання військового конфлікту на Донбасі, під яким 12 лютого 2015 року підписався тодішній російський посол Михайло Зурабов. В якому форматі тепер проходитимуть переговори щодо припинення війни на Сході, чи відбуватимуться засідання ТКГ - наразі не дуже зрозуміло.
Фактичне анулювання Мінських угод багато хто в Україні сприйняв з оптимізмом. Мовляв, нарешті вдалося позбутись невигідних угод, виконувати які нас змушували як Москва, так і Берлін з Парижем. І, взагалі, нехай Росія інтегрує до себе напіврозвалені псевдореспубліки.
Подібна логіка не витримує жодної критики. Не будемо зупинятись на тому, що неприпустимо відмовлятись від власних територій. Де-факто ж, Кремль визнав "Л/ДНР" не для того, щоб приєднати їх до РФ. А для того, щоб збільшити російську військову присутність в Україні. Це, власне, вказано в указах Путіна та в ратифікованих Держдумою і Радою федерації договорах "про дружбу, співпрацю та взаємну допомогу" з самопроголошеними "республіками".
У пункті 4 путінських указів говориться, що російська армія бере на себе обов'язки виконувати функції "з підтримки миру" в ОРДЛО. А стаття 5 затверджених договорів дозволяє РФ будувати військові бази на території "республік".
На практиці це означатиме значне збільшення російської військової присутності в "Л/ДНР". Перші сигнали про нарощування збройних сил почали надходити вже вночі 22 лютого, коли в Донецьку зафіксували переміщення ешелонів до лінії розмежування. Аналогічний сценарій 14 років тому Москва реалізувала на окупованих територіях Грузії. З того часу в Південній Осетії розміщена 4-а військова база РФ чисельністю 3,5 тис. військових, а в Абхазії - 7-а база, яка нараховує 4,5 тис. "штиків".
Чи вийде РФ за межі "Л/ДНР"?
Найактуальнішим, мабуть, залишається питання, в яких "кордонах" Росія визнає "республіки". Відповіді на нього нема ні в указах Путіна, ні в договорах Думи. Російський парламент зафіксовав необхідність укладання окремих угод про встановлення таких "державних кордонів". При цьому з Москви надходять суперечливі повідомлення. У МЗС заявили, що РФ визнала "Л/ДНР" в існуючих межах. Натомість Дмитро Пєсков сказав, що "незалежність" ОРДЛО визнали "у тих межах, в яких вони себе проголошували". Згідно з "конституціями" "республік", "проголосили" вони себе у межах Донецької і Луганської областей.
Якщо претензії Росії і "Л/ДНР" на території двох українських областей будуть чітко артикульовані, з'явиться серйозний ризик відновлення гарячої фази війни на Донбасі. Втім, на думку Олександра Мусієнка, найближчим часом до цього не дійде.
Читайте також: Союз трьох. Чим вигідний Україні новий альянс з Британією і Польщею
"Зараз тривають дискусії, в яких же межах РФ визнає "республіки". Для нас це певна пастка. Цю невизначеність з межами Росія залишить як форму тиску на Україну. Поки що все виглядає так, що Путін не наважується йти далі та просувати російську агресію за лінію розмежування. Але це не означає, що у довгостроковій перспективі РФ змінила свої плани щодо України. Її концепт деконструкції української державності залишається незмінним", - резюмував політолог.
А тим часом, Захід посилює санкційний тиск на РФ. Байден видав указ про введення санкцій проти суб'єктів, які здійснюватимуть економічну співпрацю з ОРДЛО. Шольц доручив зупинити сертифікацію "Північного потоку - 2". Джонсон ініціював обмеження проти 5-и російських банків та їхніх власників. Зеленський, зі свого боку, не виключає розірвання дипломатичних відносин з Росією. Наскільки такі кроки допоможуть зупинити зростаючі апетити Путіна - покаже час.
Читайте Новини.LIVE!
