Відкладене "вторгнення": як ним скористався Зеленський та чого добиваються США

Анонсованого на 16 лютого російського "вторгнення" в Україну не сталося. Це ще не означає, що градус напруги найближчими днями чи тижнями піде на спад. Наразі "нагнітачі" продовжують повідомляти про високі ризики широкомасштабного наступу РФ, а в Україні тим часом відзначають ініційований президентом День єднання.

Новини.LIVE підбиває перші підсумки інформаційної, політичної, воєнної кампаній, які розпочалися понад три місяці тому.

"Плюси" і "мінуси" для України і Зеленського

Станом на 16 лютого від "вторгнення", якого не відбулося, безперечно виграла українська влада. Залишаючись не надто чутливою до інформаційного нагнітання, в очах пересічних громадян її позиція видається правильною. Мовляв, бачите, все відбувається, як ми казали. Це, безумовно, посприяє росту довіри до чинної влади.

Доволі вдалою виявилася ініціатива Володимира Зеленського провести День єднання. Офісу президента врешті вдалося перехопити порядок денний в опозиції, яка першою почала просувати ідею національної єдності, виносячи владу за дужки. Марафон єднання, в якому брали участь більшість високопосадовців, транслювали мало не всі телевізійні канали, а це, як-не-як, хороша реклама. Піар зайвим не буває. Особливо коли останні соцопитування показують не надто втішні рейтинги президента і "Слуги народу".

На тлі зовнішніх загроз на другий план відійшли внутрішньополітичні питання, що також вигідно Банковій. Зміна інформаційної повістки завжди допомагає "заговорити" скандали, яких останнім часом не бракувало. Мало хто зараз згадає, що ще зовсім недавно учасник скандального ДТП Олександр Трухін мав скласти мандат, а "СН" обіцяла провести позачергове засідання Верховної Ради для обговорення корупційних скандалів, фігурантами яких стали топ-політики.

Ще один "плюс" влада отримала завдяки українським багатіям. Як відомо, 12-13 лютого чимало бізнесменів "прославилися" втечею з країни чартерними рейсами. Завдяки відльоту їхній негативний образ лише підсилився. Тим самим, вони своїми ж руками ще більше легітимізували деолігархізацію, на якій наполягає Банкова.

Говорячи про наслідки "вторгнення", перейдемо від влади до України в цілому. За останній місяці Київ отримав чималу кількість зброї і військової техніки від західних держав, які раніше не надто охоче посилювали нашу обороноздатність. З початку року запрацювала система територіальної оборони. Питання запуску "Північного потоку - 2" зависло у повітрі. США, Франція, Німеччина, Японія, інші країни планують виділити Україні багатомільйонну фінансову підтримку. Одні обіцяють безповоротну допомогу, інші - кредити, які також є допомогою, якщо ними правильно розпорядитися, а не просто "проїсти".

Читайте також: Вихід з Мінських угод, "легалізація" російської армії на Донбасі. Що означатиме визнання Путіним "Л/ДНР"

Негативних моментів також вистачає. Вони цілком очевидні - ріст цін, здешевлення національної валюти, відтік інвесторів, продаж іноземцями держоблігацій тощо. За словами Давида Арахамії, лише за останній місяць Україна втратила 2,3 млрд євро. А уряд змушений був виділити понад 16 млрд грн, щоб не допустити припинення міжнародного авіасполучення.

"Плюси" і "мінуси" для США і Байдена

Наразі ні США, ні НАТО не погодилися на жодні принципові вимоги Росії, оформлені в "гарантії безпеки". Водночас, завдяки риториці про небезпеку російської агресії, Вашингтон фактично легітимізував для себе посилення військової присутності в Європі. Перш за все, йдеться про збільшення військового контингенту у країнах Східної Європи і постачання озброєння в Україну. Це дозволило зміцнити єдність Альянсу, який переживає непрості часи, до чого, зокрема, доклався попередник Байдена - Дональд Трамп.

У довшій перспективі відповідна тактика має на меті витіснення Росії з країн, які вона вважає своїми "зонами впливу". Іншими словами, це спроба повернути РФ в російські кордони.

Крім того, США зможуть записати собі в заслугу деескалацію, якщо вона стане явною. Наразі ж повідомлення міністерства оборони РФ, що Південний та Західний округи почали повертати війська до місць постійної дислокації, не підтверджує ні Київ, ні НАТО.

Разом з тим, інформаційна перенасиченість не грає на руку Заходу. Вона підриває довіру до повідомлень тамтешніх політиків і медіа. Особливо коли таблоїди на кшталт Mirror чи The Sun публікують примітивні карти "наступу" російської армії, називають години "вторгнення" або ж "переносять" його на другу половину лютого, коли "достатньо промерзне земля", тоді як синоптики прогнозують потепління. А Байден, своєю чергою, стає схожим на героя фільму "Хвіст крутить собакою". Кінокартина розповідає про те, як піарники президента США заради перемоги на виборах вигадали війну в Албанії.

Чого хоче Росія

Відкладене "вторгнення" надихнуло Кремль на сарказм. Речниця МЗС Марія Зарахова попросила прислати їй графік російських наступів на Україну. А Дмитро Пєсков пожартував, що Путін не буде вимагати від США не вторгатися у Канаду. Водночас рівень вимог Москви зійшов до погроз визнати незалежність "Л/ДНР". Відверто кажучи, так собі інструмент примусу Києва до виконання Мінських угод, враховуючи, що самому Кремлю не дуже й то вигідне визнання "республік".

Чого ж очікувати від РФ надалі? Чи зміняться її вимоги і чого вона добивається? За словами політолога Руслана Бортника, ситуація буде залежати від того, наскільки США готові домовлятися з Росією, наскільки РФ готова піднімати градус ескалації та яку роль готове відігравати керівництво України - буде торгуватись, займати чиюсь сторону чи спробує вийти з цієї "гри".

Читайте також: Відмова від НАТО неможлива. Чому позаблоковий статус - не панацея для України

При цьому політолог переконаний, що Москва й надалі не стане відмовлятися від ідеї реалізації Мінських домовленостей і позаблокового статусу для України. Тобто, нічого нового. За його словами, виконання "Мінська" потрібне Кремлю, щоб відновити втрачений вісім років тому баланс на політичній мапі України.

"Реалізація Мінських домовленостей - це відновлення балансу між Росією і Заходом в Україні. У випадку виконання угод кілька мільйонів електорату, які зараз проживають на окупованих територіях, почнуть балансувати політичну систему. Навіть, якщо умовно "біло-голубі" партії не зможуть отримати більшості у Верховній Раді, вони отримають право вето на конституційні зміни", - розповів він.

По суті, імплементація Мінських домовленостей, за словами політолога, потрібна Росії для відновлення балансу, порушеного у 2014 році, коли її інтереси в Україні, за виключенням Криму і ОРДЛО, почали повністю ігноруватись.