Корупція на війні призведе до вибуху, — Подоляк

То чи відважиться глава Росії Володимир Путін на повномасштабну мобілізацію і якими будуть подальші далекобійні удари РФ — в інтерв'ю Новини.LIVE розповів радник ОПУ Михайло Подоляк.

У першій частині інтерв'ю читайте всі подробиці навколо переговорного процесу щодо закінчення війни.

 

Тобто Путін не готовий йти на загальну мобілізацію?

— Поки що вони будуть робити таємну мобілізацію. Будуть пробувати шукати можливість добирати 30-35 тисяч, щоб виходити хоча би в нуль. Наша оптимальна цифра — це мінус 50 плюс тисяч. Але це питання технологій, інвестицій із паралельним знищенням системи протиракетного захисту.

Це дві реалістичні цілі, але є третя — найбільш складна. Я не знаю, як перебудувати інфантилізм, коли нам кажуть, що Путін хоче закінчити війну і він готовий на угоду. Дивно з цим працювати. 

Наші удари по російським НПЗ стають достатньо відчутними для Росії. Прокоментував вже й Путін, що в тому самому Туапсе — екологічна катастрофа. Скільки таких ударів має бути, щоби росіяни почали думати про припинення війни?

— Мені сподобалась інша фраза суб'єкта Путіна, коли він сказав, що там (мається на увазі в Туапсе. – ред) нічого страшного не відбувається.
От хай він більше говорить про те, що ніде нічого страшного не відбувається. Взагалі нічого не відбувається: війни немає, інтернет не забороняють. А, ні, забороняють законодавці, а я тут взагалі ні до чого.
Чим більше він говоритиме таку маячню, то навіть ті, хто не вміють мислити — все ж таки зададуть собі питання, а у нас точно нічого не відбувається?

Але якщо перейти до прагматичності, то є ще декілька ключових портів, особливо на Балтиці. Це транспортна логістична інфраструктура війни і її знищення абсолютно вписується у міжнародне право. На відміну від того, що робить Росія у нас.

Повернемося до наших питань українських. Україна запускає експорт зброї. А яких саме видів озброєння це може стосуватися?

— Все, що сьогодні виглядає як інструменти сучасної війни. Це дрони, антидрони, радіоелектроніка. Адже наше виробництво масштабується і Україна вже сьогодні може виглядати як безумовний лідер глобального ринку. Експертизи у такому обсязі, яку маємо ми, немає ні в кого. Ми можемо дати готове рішення, аудит з точки зору фізичного захисту об'єктів, пріоритетності цілі. Ми можемо давати під це готові інструменти.

Що отримуємо взамін?

— Фіксацію статус-кво нового для України. Президент закладає фундаментальну базу, тому що на Близькому Сході теж йтиме фундаментальна трансформація. Давайте ж об'єктивно, до цієї війни, для них України не існувало. Для них існувала Росія. Вона постачала туди зброю, конкурувала зі США. Але Україна змінила це за кілька днів. За два візити президента Зеленського Україна показала, що Росія не глобальна держава, яка завжди вдарить в спину і даватиме інструменти тим, хто буде вбиватиме.

Україна замість цього пропонує партнерство. Ми ж хочемо інвестицій у наш ВПК. 

Продовжуючи тему зброї, чи варто легалізовувати зброю в Україні, про що активно почали говорити після теракту в Києві.

— З одного боку — так, з іншого — ні. Ні тому, що заходити в ринок зброї, особистого володіння зброєю під час тяжкого депресивного стану, в якому Україна знаходиться через війну, це матиме негативні наслідки.

Тобто можуть бути ті самі перестрілки?

— Можуть бути. Люди ще мають прийти до розуміння, як себе контролювати. Бо зброя – це не відразу стріляєш, це запобіжник, щоб всі розуміли, що будь-хто може її використати. Але це треба робити, коли в країні є певні правила, стабілізована ситуація й інший психоемоційний фон.

З іншого боку, захист себе – це право кожної людини. Це очевидно. Але це питання дискусій у парламенті з усіма аргументами. Я думаю, треба спершу побудувати систему психоемоційної реабілітації. І не тільки для тих, хто знаходиться безпосередньо на бойових позиціях, але й для сімей та людей, які так чи інакше постраждали. Все-таки у нас п’ятий рік війни пішов.

Багато дискусій у суспільстві і про те, чи варто залучати до відбудови країни мігрантів зі Сходу? Чи реалізовується така програма і як її взагалі реалізовувати?

— Як на мене, жодній країні не вдалося проблему браку робочих рук за рахунок мігрантів. Це культурна різниця, сприйняття країни, хто ти в цій країні, заради чого ти тут живеш, хто твоя сім'я і так далі. Тому не вірю в те, що це перспективно.

Особливо в Україні, де все ж таки ж монолітна нація.

— Це не питання в Україні. Я вірю трішки в інше, що така шалена швидкість, з якою розвиваються нові технології, перш за все штучний інтелект, дозволять вирішити проблему дефіциту робочої сили інакше. Фізичну роботу також виконує роботизована техніка.

Тобто замість мігрантів можуть бути роботи?

— Не готовий сказати, що це може бути завтра. Але коли ми говоримо, що завеземо до України сто-двісті тисяч чи мільйон-півтора людей з іншими культурними традиціями, буде відбуватись те, що відбувається традиційно.
Вони компактно проживатимуть, структуруватимусь і будуть відокремлені від нас. З цим можна працювати, але просто сказати, що вирішення проблеми з виробництвом — це запросити мігрантів, не пояснюючи, як вони будуть адаптовані під наші умови, під нашу країну і так далі, на мій погляд, це неправильний шлях.

Питання по ТЦК. Ми з вами під час кожного нашої інтерв'ю обговорюємо...

— Це не до мене питання. Дивіться, в нас є міністр оборони новий...

Дистанціюєтесь?

— Ні, це не питання…

Чому ми вас питаємо? Бо ви радник Офісу Президента України, теоретично радник Володимира Зеленського, який в тому часі відповідає на ці запитання.

— Ні-ні, все правильно, президент Верховний Головнокомандувич. Я трошки на інших питаннях спеціалізуюсь, але між тим. Дивіться, на мій погляд на сьогодні є прозора ситуація. Це розуміння, що ТЦК в такому вигляді одночасно вирішують важливу проблему мобілізації, а з іншого — створюють оцей емоційний фон.

Так, їхня робота потрібна армії, бо без мобілізації країна не зможе тримати фронт, чоловіки мають оновлювати свої дані, але методи роботи ТЦК провокують точкові вибухи у суспільстві. Бо не можна тягнути людину в наручниках, не можна її бусифікувати, не запитавши документів, не даючи телефонів… До того ж всього вони ж займаються корупцією. Одеса тому приклад. 

— Все правильно до моменту, поки ми не зрозуміємо дві речі. Війна – це непопулярно, як і мобілізація. Будуть ексцеси і інциденти, але кожен з них потрібно розбирати окремо. Все це непопулярно, але працює тільки одна технологія. І це фінансування. Маємо дати людям великі соціальні гарантії. Особливо тим, хто рекрутується. Мають бути швидкі та великі виплати, компенсації і тд. Тільки цим шляхом треба йти.

У нас є міністр оборони, який проводить аудит і змінює систему. З іншого боку, для мене корупція під час війни… Я навіть не розумію, що з цими людьми треба робити. От як тільки з'ясували, що людина має незадекларовані такі-то доходи, ну все, пожиттєве. І це стосується не тільки ТЦК, це стосується і військових виробництв, і постачання чогось в Збройні Сили.

Мають бути максимально жорсткі рішення і немає буде терміну давності. Якщо цього не буде — буде втрачена ключова концепція здорового суспільства і тоді можемо отримати достатньо жорстке внутрішнє протистояння.

Все, що сьогодні роблять корупціонери, в тому числі, які мають відношення до територіальних центрів комплектування – це несправедливо. Звучить так м’яко, але насправді це призведе до грандіозного вибуху. Президент це прекрасно розуміє, тому активно цікавиться тим, як все ж таки буде модернізована система мобілізації, система рекрутингу, мобілізації і так далі. Це з одного боку.

З іншого боку, не забуваємо, що російська пропаганда масштабує й активно накопичує інформаційні матеріали, які так чи інакше мають максимально створити конфлікт між мобілізаційними центрами, суспільством і Збройними силами.

Маємо це усвідомлювати. Бо мобілізація буде непопулярною у будь-якій країні. 20 максимум відсотків в будь-якій країні будуть готові до мобілізаційних дій на початку конфлікту.

А в рамках затяжної війни максимальний відсоток буде на багато нижчим.