Генсеком НАТО може стати політик зі Східної Європи. Що зміниться для України?
Поділитися
Вперше в історії НАТО організацію може очолити політик зі Східної Європи. За інформацією західної преси, головними претендентами на посаду 14-го Генерального секретаря Альянсу вважаються колишні президенти Хорватії Колінда Грабар-Китарович і Литви Даля Грибаускайте, а також наразі чинний президент Естонії Керсті Кальюлайд. Хтось з них, на думку європейських аналітиків, у наступному році змінить на посту Єнса Столтенберга.
Новини.LIVE розбиралося, якими будуть перспективи України у сфері євроатлантичної інтеграції, якщо Альянс очолить східноєвропейський політик.
У керівництві НАТО очікуються зміни
У вересні 2022 року Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг залишить свою посаду. З його наступником у блоці визначаться майже через рік - на Мадридському саміті, який пройде на початку літа наступного року. Втім, видання Politico вже зараз назвало, хто це може бути. Як повідомляє медіа, на посаду генсека НАТО претендують одразу три жінки - колишні президенти Хорватії Колінда Грабар-Китарович і Литви Даля Грибаускайте та діючий президент Естонії Керсті Кальюлайд, повноваження якої закінчуються через три місяці.
Досі керівниками Альянсу були лише чоловіки і виключно з країн Західної Європи. Навіть після того, як у 1990-х і 2000-х роках організація почала активно розширюватися на схід, а її членами стали Чехія, Угорщина, Польща, Хорватія, Румунія, держави Прибалтики та інші, НАТО продовжували керувати вихідці із західноєвропейських країн. Так, починаючи з 1990-х років, генсеками були Хав'єр Солана з Іспанії, Джордж Робертсон з Великобританії, Яап де Гооп Схеффер з Нідерландів, Андерс Фог Расмуссен з Данії і Єнс Столтенберг з Норвегії. Таким чином, якщо прогноз Politico справдиться, то вперше військово-політичний блок очолить жінка-політик зі Східної Європи.
Кожна з потенційних кандидаток на посаду генсека Альянсу має чималий політичний бекграунд, оскільки вони займали і продовжують займати високі пости у своїх країнах. Та найбільше заслуг, мабуть, у Колінди Китарович. Свого часу вона очолювала міністерства європейської інтеграції і закордонних справ і фактично привела Хорватію до НАТО. До того ж, вона вже має досвід роботи в організації на посаді заступника генсека. Тому саме її західні аналітики називають головним фаворитом на пост 14-го Генерального секретаря. Однак Грибаускайте і Кальюлайд також не варто списувати з рахунків.
Читайте також: "Безвіз" Зеленського: чи отримає Україна План дій щодо членства в НАТО?
За останнє десятиліття все частіше керівні посади у європейських і міжнародних інституціях займають політики з країн Східної Європи. Тому немає нічого дивного, якщо ця тенденція пошириться на Північноатлантичний альянс. Куди важливіший той факт, що НАТО може очолити один з президентів держав, які перебувають у вкрай напружених відносинах з РФ. Естонія і Литва сприймає Москву як загрозу через географічну близькість, а у Хорватії не клеїться діалог з Кремлем через його дружбу з Сербією.
Що означатиме для України зміна генсека Альянсу?
Київ вже не один рік декларує наміри про євроатлантичну інтеграцію. Особливо актуалізувалося питання про приєднання до блока після анексії Криму і початку військових операцій РФ на Донбасі. Тоді ж серед громадян, чи не вперше, прихильників вступу до Альянсу стало більше, ніж противників.
У 2018 році Верховна Рада внесла зміни до Конституції про європейський і євроатлантичний курс України. А 14-го червня на саміті в Брюсселі члени НАТО ухвалили комюніке про те, що Україна зможе приєднатися до блока після виконання Плану дій щодо членства. Щоправда, в документі не уточнюється, коли саме наша країна зможе отримати ПДЧ.
За словами військового експерта Олега Жданова, євроатлантична інтеграція України гальмується країнами ЄС, які не бажають розширення Альянсу на схід, щоби не дратувати і зайвий раз не тиснути на Москву. Зокрема, у списку противників розширення НАТО - Німеччина і Франція.
"У НАТО немає єдиної позиції щодо України. Є країни, які прагнуть нас там бачити. Це Польща, держави Балтії. А є країни, які зроблять все можливе, щоб ми не потрапили до Альянсу. Це Німеччина, Франція, Угорщина, Італія", - розповідав Жданов у коментарі Новини.LIVE.
Читайте також: Що означає для України рішення Брюссельського саміту?
Втім, серед членів Альянсу є чимало "адвокатів" України, на яких слід орієнтуватися і з якими варто поглиблювати співпрацю в питаннях оборони і безпеки. До їх числа можна зарахувати країни Прибалтики, Польщу, Чехію, Канаду, Великобританію. Вони частіше проявляють солідарність з Києвом і вважають за необхідне допомагати Україні у протистоянні військовій агресії РФ.
"НАТО - неоднорідне. До нього входять держави Східної Європи, які вважають, що Альянсу треба розширюватися. Вони виступають адвокатами України, Грузії і навіть Молдови, де відбуваються дуже непрості внутрішньополітичні процеси. Нова Європа як ніхто розуміє, чим може обернутися експансіоністська зовнішня політика Росії. Вона пережила комуністичний устрій, тоді як стара Європа останні 70 років жила спокійно. Німеччина, Франція не бачать підстав надавати Україні ПДЧ, тому надія на нову Європу", - наголосив у розмові Новини.LIVE експерт з міжнародних відносин Вадим Трюхан.
То ж, чи зміниться політика НАТО, якщо генсеком стане представник з країни-антагоніста Росії? Причини для оптимізму є. За словами Трюхана, рішення в Альянсі, які стосуються як внутрішньо-організаційних справ, так і співпраці з іншими державами, ухвалюються консенсусно, тобто кожен з 30-ти членів повинен бути "за". Однак у генсека і його заступників є можливість визначати пріоритетність питань, якими займається Альянс. Очільник блока може впливати на порядок денний самітів НАТО та ініціювати нові формати співпраці з державами, які прагнуть приєднатися до організації.
Саме тому є підстави сподіватися, що з наступного року зі сторони НАТО до України буде прикуто більше уваги. Звісно, якщо у керівництві блока відбудуться вигідні для нас зміни.
Більше оперативних новин шукайте в Telegram і Viber Новини.LIVE.
Читайте Новини.LIVE!
